А це трішки осені і мого гарного настрою після кави з круасаном:















Ну, і ось вона осінь. Парк Шевченка навпроти університету. У мене ж цього року "університетська осінь". 

Осінь і місяць ізраїльської вуличної кухні

Від сьогодні у кафе Aroma Espresso Bar, що на вул. Димитрова 5 стартував "Місяць вуличної ізраїльської кухні". Звісно, ні я , ні Андрій цього пропустити не змогли (а знайшов все такий Андрій, ну ласий він до фалафелів). Отже, вирушили ми собі пішки. Осінь все таки тепла гарна і сонечко після пасмурного ранку і ось воно. Раніше ми в Aroma Espresso Bar не були і це одразу нас видало, але офіціантка виявилася дуже ввічливою і нам допомогла дещо зорієнтуватися. Тож, коли спочатку ви можете самостійно взяти меню, ознайомитися з ним, а потім зробити замовлення. Пле ж ми прийшли їсти фалафель і смакувати ізраїльською їжею. До речі, одразу нагадую, щоб зрозуміти, щодо до чого, то власник цього закладу єврей, а тому і йдеться про кулінарні витівки однієї з країн Близького сходу. Ага, забула сказати, скуштувати "місячні страви"  можна лише з 12:00 до 16:00 год.
То що ж ми замовили, а потім дегустували і порівнювали, а нам повірте було з чим порівнювати і ми трошки на цьому знаємося. Тижні проведені в Єрусалимі, уже впродовж двох років надаремне не пішли. Отже, фалафель і піті, шніцель по Тель-Авівськи, хумус Яффо, чіабата, кава чорна (ой, смачна) і круасан (вкраплення європейськості).
Після того як Ви зробите замовлення у Вас запитають, як Вас звати. Це для, що Ви зможете вільно зайняти собі місце і чекати на замовлення. Вас покличуть у мікрофон і всі будуть знати як Вас звати (кумедно). Цитата із сайту:

"Обращение напрямую по имени создаёт особый уют и чувство значимости каждого посетителя" . 

І знову цитата їхня про них же:

"Наши конкурентные преимущества – свежесть, большие порции, здоровая и сбалансированная еда". 

Ну що ж спробуємо. Ну що довго не розписувати, прочитати про них можна тут: http://aromacafe.com.ua/aroma-global/Israel.html.
.А тепер дегустація: фалафель для Андрія, а він на цьому профі, навіть не буду рахувати, скільки він їх з'їв у Єрусалимі, і які тільки не перепробував. Мене не запитуйте. Ну не люблю я цю штуку. але спробувати маленький шматочок спробувала. Ну так, нічого (по секрету навіть смачніше), але напевно він тут у Києві все таки має присмак та вплив Європи. Ще для нього був хумус (я тільки знову спробувала, ага Андрій більше і не дозволить). Знову ж таки більш ніжніший і він мені сподобався. У мене був шніцель (ну не свиний же) подавався із овочами і соусами.  А на десерт кава і круасан (моє!). Але я не жадібна, я поділилася,  бо врешті просто б весь не з'їла, хоч і свіженький і страшно смачнющий. А зараз декілька фото із Aroma Espresso Bar:

УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСІНЬ

Цього року осінь на диво мила, тепла, сонячна і така-така казкова. Хочеться гуляти парком, лісом, та грець з ним, хай і містом, і хай і таким великим гамірним, не здатним уже на почуття, через ту брутальність безликих багатоповерхівок, які з'являються нізвідки. У Києві зникає затишок, і щороку все більше. У ньому ти вже не можеш відчути себе спокійним... Але я знаю одне місце.. Незважаючи ні нащо, я люблю ходити в університет, де й працюю. Певно університет та його факультети з бібліотекою, розкинуті поруч, своєю величністю ще втримують той міський спокій. І каштани, які ростуть поруч вкоріненні у Київ, який мені не відомий, але це вони мають пам'ятати  знаменитий київський вальс, адже це про них, це вони сотнями свічок у травні запалюють вулиці вічного міста. Німі свідки історії. І перед очима зараз фотографії його студентів і викладачів університету далеких 50-х, вони усміхнені, грайливі, сповнені мрій на майбутнє. І та ж сонячна осінь. А тепер і ми ті ж самі студенти і викладачі з тими ж м'якими сонячно-осінніми усмішками, зі своїми планами на щасливе майбутнє спішимо зберегти пам'ять про "золоту осінь"  2014 р. Це найкраща осінь у моєму житті, "осінь університетська". Багато роботи, багато проектів, а тому усе "осіннє життя" тут у стінах, яким цієї осені виповнилося 180 років. І я пишаюся, що трішки долучилася до ювілею мого університету, принісши йому у дарунок свою працю, працю історика. А що я можу йому дати як тільки не зберегти його для прийдешніх, як віднайти не згубити і тих, хто стояв біля витоків і хто є зараз. Цьогоріч університет може пишатися. Його достойні учні, як і ті усміхнені  з 50-х років, написали його нову історію та увічнили професорів університету.  Тож маємо тепер два  товстелезні фоліанти. Ну я там там теж трішки. 

Але я скромно промовчу, бо хочу поділитися частинкою свого світу, своєю "універистетською осінню"

.

косметичне асорті

Це все піде оптом, так як розкладати ввже немає сили. Надворі така гарна і тепла погода, як для останніх днів квітня. У нас +35 С в день. Отже,
1) шампунь для обєму волосся від GOSH. Не збрехали волосся стало обємнішим від першого ж застосування. Я була здивована.Однак далі чи воно звикло до нього чи щось інше, але коли шампунь вже був близьким до закінчення обєм уже не відчувався. Та як для мого вибагливого волосся - річ цілком прийнятна.



2) цей же шамунь у компанії ще двох від: NATURA SIBERICA та HAIRTHERAPY



одразу зазначу, що шампуні не погані самі по собі і купувати можна, ціна цілком прийнятна, навіть більше. я просто зараз мрію відростити своє довге волосся, яке так необачно підстригла. А тому шукаю все найкраще для свого волосся. хоча моглаб і робити домашні маски. ЛІНЬ. Це найнегативніша моя риса. ПРИКРО. Інакше певно б звернула гори. А так цього робити не можна, певно тому і лінива.


Ось так позиціонує себе виробник, я б додала, що звісно реклама двигун процесу, а прекрасні, слова, які багато обіцяють недовиконують заявлене. Однак, краще це, ніж витрачати шалені гроші за відомі марки, а потім розраровуватися.
Наступний.

непогага річ, але краще спитати мого хлопця, ним він користувася більше як. Бо мої експериментаторські прагнення кликали мене до нового та незвіданого. Але тут радила б прочитати, те, що було написано трохи вище. Цілком відповідає.
3)GOSH у компанії "своїх".








4) дещо з БОМОНДУ:

А ось ці шампуні геть виявилися не тими за кого себе видавали. Ціна не так що сильно кусалася, але ще раз пресвідчуюшя грецька продукціядля волосся не варта ні моїх коштів, ні мого волосся ні витраченого часу. Ні би ток як написано, але насправді. Не експериментуйте, не ходіть більше туди.




а цією продукцією задоволена, чудове мила з приємним запахом. а крем для рук, та звичайний крем.



До нових зустрічей.

А тепер і знайомство із LANCOME

Не скажу, що я геть нічого про це не знала не можна, але, що нічим з цієї торгової марки не користувалася, це так. Виріши зробити собі такий подарунок пере Новим роком, але пишу тільки тепер. Ось вони мої обранці:

сподіваюся, що мої невдалі (неяскраві) фото хоч якось надають інформацію про мій вибір. Довго шукала тональний крем, який був би максимально наближеним до моєї злегка смуглявої шкіри. Вимоги у мене до цього свої, а тому не буду вдаватися у подробиці. Ці речі у моїх фаворитах. Крем хороший наноситься легко, за цілий день не відчуваю втоми, але якщо шкіра у Вас суха ним користуватися не варто. Видасть вас з головою і за кілометр буде про це  кричати.
Ость так він приблизно виглядає на моїй руці набралося забато, але про відтінок відносна уява буде:

Як мене не запевняла консультант у магазині, що цей тон буде ідеальним для мене та він виявився темнішим від бажаного мною відтінку. Буде мені наука. Але у решті він мені імпоную.

Також під ним можна побачити і як виглядає помада, не знатияка за кільеістю червона у моїй колекції. Дивно, але віддаю перевагу помадам саме червоного кольору.
спробую показати, ще окремо:

помадаю користуюся рідко, вимагає ідеального стану моїх уст та викличного настрою. А зараз уже весна повним ходом думаю, вона дуже швидко стрибне до мене (у жіночу сумочку)

Дещо з косметики: DECLARE

Врешті треба написати і про те, чим я користуюся. Раз я нікуди в ресторани не ходила. Вирішила себе трохи побалувати і купила собі гель для вмивання та крем-флюїд для шкіри навколо очей швейцарської фірми DECLARE.
Тепер все по-порядку: гель для вмивання, який був заявлений виробником антиалергійним та для чутливої шкіри, виявися надто не чутливим для моїх оченят. Ще він не дуже добре знімав залишки туші з моїх вій, через що доводилося довше возитися з демакіяжем. Через те, що у нього немає дозатора він виявився неекономним. Відверто кажучи за цю річ не варто платити аж 370 грн (52$), вважаю, що є багато зручніших і вигідніших демократичних марок. 
Ось таким його прорекламував виробник:

Загалом же, це можлива така моя реакція, а комусь він стане у пригоді.

Натомість крем-флюїд для очей мені сподобався. Темні кола під очима прибирає і дуже позитивно пливає на делікатну шкіру довкола очей. Ціна теж десь у межах 370 грн і як це буде в у.о. ви вже знаєте.

майже все так як написали, за винятком хіба що дуже холодно (брррр), коли наносиш і коли його буде забагато відчувається липкість довкола очей. Теж гадаю, що можна знайти щось інше, а якщо ні, то відверто мені він подобається.

Ресторанні замітки 2

Ну що ж, продовжуючи свої враження від київських ресторанів сьогодні розповім про "Закарпатську колибу". Знову ж таки рішення виникло спонтанно у мого коханого чоловіка, що мало свідчити про вдалий вибір.

Отже, поїхали.
Третій день різдвяних свят… здавалося б мало всього бути вдосталь вдома, ще й самі недавно повернулися із рідної мені Тернопільщини, де добре знають толк, у всяких різдвяних смаколиках, шинках, ковбасах, кишках (кров’янках), голубцях, смаженині та печені, а також у всяких паляничках (тістечках), перекладанцях (щось на кшталт тортиків), у такій смакоті як кутя (обрядова їжа Святвечора). Закарпатська кухня до певної міри передбачала щось подібне. Та це "щось подібне" переважило усі мої сподівання.
По-перше, приємний новорічно-різдвяний інтер’єр, що мав би нагадувати гостям схили Карпатських гір, швидкоплинну Тису, затишні гуцульські колиби, самих гуцулів в національному одязі...
Ввічливі офіціанти (ніяких офіціанток). Але б я була не я, якби  у ту закарпатську бочку меду не добавила ложки дьогтю. А де власне закарпатська музика, яка б так влучно доповнювала усе вище наведене. Та на жаль...
А тепер до найцікавішого та найсмачнішого – меню. Не стану писати про все, бо я всього не пробувала, але так як нас було двоє то спробувати таки щось вдалося. Ми вирішили, що замовлятимемо лише закарпатські страви, і те чого не смакували раніше, а спробували ми вже багато що. Салатів не замовляли, бо там посеред "цезарів", "айсбергів" та інших нарізок не було чути нічого незвичного нашим вухам, а тому почали гортати сторінки далі... І ось, нарешті натрапили на перші гарячі страви (я вирішила, що після святкових вечерь, це буде саме те) : бограч (для коханого) та боб-левеш (для мене). А потім понеслося – рокот-крумплі у горщику, паланчіти з маком та шоколадом (для нього) та гомбовці з чорносливом та горіхами і фірмовий десерт (для неї). Щодо напоїв може Вас розчаруємо, але пили узвар із сухофруктів, бо принципово не вживаємо  ресторанний алкоголь.

Смакота неймовірна, і таке ж захоплення від з’їденого було не лише у мене. Порції великі, свої не з’їдала до кінця, залишала місце для наступних, отже мій Андрійчик, спробував якщо порахувати – шість страв. Думаю, він не образився, бо він такі смаколики любить. Я не стану вдаватися в кулінарні подробиці, гадаю щось побідне у рецептурі витає у нетрях Інтернету. Мені дуже сподобався суп з тою дивною назвою боб-левеш з фасолькою та кавалком свинячого реберця. А ще дуже смачною була печення у горщиках, казали, що такого ще не їли, а ви як гадаєте, коли там так смачна домашня ковбаска, та крумплі, а то бараболька виявляється. А решта, ех не буду далі оповідати, може знайдете той ресторан тай самі спробуєте, чи була я права, чи ні. Вийшли звідти не лише смачно нагодовані, але й приємно вражені рахунком.
Отож, певно зайдемо ще, і не один раз. Це ми гарантуємо.